На сучасному етапі становлення і розвитку держави перед школою
постає складне і відповідальне завдання – формування людини нового типу, інтелектуальної, творчої, ініціативної й активної, самостійної, гармонійно розвиненої, свідомої особистості з громадянською позицією, почуттям національної гідності, готової до конкретного вибору свого місця у житті.
Завдання сучасної школи не просто дати учневі багаж знань, умінь і навичок, а й зробити його компетентним, тобто здатним самостійно здобувати і використовувати знання в різних життєвих ситуаціях; готовим брати на себе відповідальність; бути активним у суспільному житті; таким, що поважає чужу історію та культуру. Усе це потребує переорієнтації процесу навчання на розвиток особистості учня і проведення цієї ідеї через усі компоненти навчання: від цілей, змісту, позицій учасників навчальної взаємодії, форм, методів, технологій навчання до оцінювання навчальних досягнень учнів.
Виховання - це процес залучення особистості до засвоєння вироблених людством цінностей, створення сприятливих умов для реалізації нею свого природного потенціалу та творчого ставлення до життя, спрямований на утвердження суспільно значущих норм і правил поведінки особистості.
Ідеалом виховання є всебічно розвинена , компетентна особистість, здатна до самореалізації. А виховання громадянина України – це, передусім, виховання особистості, яка здатна реалізовувати себе повноцінно в усіх сферах життєдіяльності, прагнучи до гармонії, добра, справедливості.Таким чином, педагогічний колектив школи працює над проблемою: формування ключових компетентностей учнів шляхом забезпечення системи особистісно зорієнтованого навчання та виховання, а також ефективного використання здоров’я зберігаючих технологій.
Виховна мета закладу:
Ø створення сприятливих умов для формування та самореалізації учня в соціумі як громадянина, професіонала, сім’янина;
Ø стимулювання особистісно зорієнтованого виховання учнів шляхом залучення до активних видів діяльності, спираючись на основні напрямки виховної роботи;
Ø створення умов для психологічної стабілізації учнів «групи ризику», шляхом залучення їх до колективних форм роботи, розвитку здатності до позитивних стосунків з суспільством, державою, людьми;
Ø використання сучасних соціально-психологічних методик, прогресивних форм роботи з учнівським, батьківським і педагогічним колективами, спрямованих на збереження здоров’я учнівської молоді.
Школа не повинна вчити дитину жити, оволодівати практичними навичками життєтворчості, здійснюючи дію самореалізації у різних видах навчальної, ігрової, практичної діяльності. У самостійне життя має вийти творча особистість, здатна брати відповідальність за прийняті рішення на себе, критично мислити і використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язування проблем, змінювати на краще своє життя і життя своєї країни. Самореалізація як необхідна умова виховання компетентного випускника школи, успішного громадянина України передбачає здійснення можливостей розвитку “Я” власними зусиллями, шляхом співдіяльності, співтворчості з іншими людьми, соціумом і світом у цілому.
Гуманізація і демократизація виховного процесу школи як напрям модернізації передбачає реалізацію моделі «Я- концепції», а також створення інноваційного виховного середовища, формування соціальної активності вихованців:
· Я – патріот;
· Я – сім’янин;
· Я – друг природи;
· Я – духовна особистість;
· Я – здорова людина;
· Я – громадянин;
· Я – гуманіст;
· Я – культурна, вихована особистість.
Педагогічне керівництво виховною роботою спрямоване на розвиток у вихованця свідомості, яка відповідає загальнолюдській моралі, формування та розвиток стійких моральних звичок, виховання волі та позитивних якостей характеру.
Основою виховного процесу є система стосунків, яка визначає взаємодію між учителем та учнем. Виховання є вплив, дія з боку педагога на учня з метою організації життя дитини , але цю дію слід розуміти не як механічну або словесну, а як глибинну внутрішню роботу вихователя і вихованця, яка спричиняє активність обох сторін. Будуючи стосунки між учителем і учнем на основі поваги, підтримки гідності учня, зацікавленості його особистістю, ми і намагаємося реалізовувати гуманізацію відносин, гуманізацію та демократизацію виховання в цілому. До найбільш вагомих принципів виховної роботи школи відносимо:
Ø принцип цілісності та систематичності;
Ø принцип опори у вихованні на дитячий колектив;
Ø принцип зв’язку виховання з життям;
Ø принцип свідомої поваги і довіри до особистості;
Ø принцип єдності права свобод, вибору та відповідальності особистості;
Ø принцип природовідповідності;
Ø принцип гуманізації та демократизації виховного процесу, який передбачає рівноправність учасників педагогічної взаємодії, їх взаємоповагу, що викликає у вихованців позитивну налаштованість, відкритість до сприймання громадянських цінностей: щирості, доброти, справедливості, доброзичливості, співчутливості, милосердя;
Ø принцип самоактивності й саморегуляції, який сприяє розвитку у вихованця об'єктивних характеристик, формує здатність до самокритичності, до прийняття самостійних рішень, і формує громадянську позицію особистості, почуття відповідальності;
Ø принцип комплексної і міждисциплінарної інтегрованості передбачає встановлення в національному вихованні тісної взаємодії та поєднання навчального та виховного процесів, зусиль сім'ї, дитячих та молодіжних організацій;
Ø принцип культуровідповідності передбачає органічну єдність з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, що забезпечують наступність і спадкоємність поколінь;
Ø принцип гармонізації родинного і суспільного виховання;
Ø принцип безперервності і наступності сприяє підготовці свідомої інтелігенції, оновленню і збагаченню інтелектуального геноциду нації, створенню необхідних умов для розвитку особистості, її мислення, загальної культури, пропагування здорового способу життя..
Пріоритетними напрямками виховного процесу є:
Ø національно-патріотичне і громадянське виховання, яке здійснюється з метою формування в учнівської молоді рис громадянина України, вироблення національного патріотизму, глибокого розуміння громадянського обов'язку, пошани до Конституції України, державних символів;
Ø правове виховання спрямоване не тільки на поінформованість учнів про міжнародні та державні акти, що гарантують і забезпечують права і свободи людини, але й на вироблення стійких навичок застосування цих законодавчих положень;
Ø морально-етичне виховання, мета заходів якого полягає у виробленні потреби поводити себе згідно з моральними нормами, прийнятими в суспільстві, наслідування кращого досвіду попередніх поколінь, традицій сім'ї, родини, народу з усвідомленням загальнолюдських пріоритетів;
Ø художньо-естетичне виховання передбачає ознайомлення учнів школи з народним мистецтвом, пісенним та поетичним фольклором, звичаями та традиціями українського народу. Велике значення в художньо-естетичному виховання відіграє збереження і розвиток місцевих традицій народного мистецтва;
Ø екологічне виховання, завдання якого полягає у формуванні в учнів усвідомлення того, що людина — частина природи, почуття відповідальності за стан навколишнього середовища, виховання культури поведінки, формування практичних вмінь та навичок дбайливого ставлення до природних багатств;
Ø сімейне виховання – завдання якого полягає у гармонійному всебічному розвиткові дитини в умовах взаємозв’язку впливів родини і школи;
Ø фізичне виховання, має на меті утвердження принципів здорового способу життя, що впливає на загальне підвищення стану здоров'я українського суспільства та без якого повноцінний розвиток учнівської молоді неможливий.
Серед методів і форм виховання учнівської молоді пріоритетна роль належить активним методам, що базуються на демократичному стилі взаємодії. До них належать: проектні та інтерактивні методи, громадська думка, метод співпраці, діагностика, ситуаційно-рольові ігри, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, “мозгові атаки”, метод психологічної підтримки. Крім цих методів доцільно долучити і традиційні: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книжкою, періодичною пресою.
Система виховних завдань:
Ø формування загальношкільного колективу на засадах учнівського самоврядування;
Ø створення умов для особистісного розвитку учнів, їх адаптації у суспільстві, професійного самовизначення, розвитку мотивації до пізнавальної та творчої діяльності;
Ø забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних і власних інтересів;
Ø формування національної самосвідомості і людської гідності;
Ø формування правової культури, усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальними правами та свободами і громадянською відповідальністю;
Ø виховання духовної культури особистості та створення умов для вільного формування власної світоглядної позиції;
Ø утвердження принципів загальнолюдської моралі;
Ø збереження та зміцнення морального і фізичного здоров’я, формування культури здорового способу життя;.
Ø сприяння усвідомленню учнями самостійності та індивідуальності кожної особистості;
Ø формування ціннісного ставлення до навколишнього світу, до історичної і культурної спадщини українського народу і своєї родини;
Ø розвиток вмінь самостійного подолання життєвих труднощів, узагальнення життєвого досвіду, вміння діяти на користь собі та оточуючим .